Дослідження поведінки альфа-самців бабуїнів у диких популяціях Кенії виявило, що високий соціальний статус супроводжується значними енергетичними витратами, хронічним стресом і скороченням тривалості життя. Лідерство у світі тварин далеко не завжди є синонімом привілеїв і комфорту.

Головним джерелом стресу альфа-самців є не конкуренція з іншими самцями, а постійна турбота про самок під час їхньої фертильності. Домінантні самці витрачають величезну кількість енергії, охороняючи партнерок і не допускаючи до них суперників. Ця діяльність є виснажливою як фізично, так і психологічно, оскільки вимагає готовності до дії в будь-який момент.

Фізіологічно стрес альфа-самців підтверджується підвищеним рівнем глюкокортикоїдів — гормонів стресу, які на 6% перевищують показники інших членів групи. Низький рівень гормону щитоподібної залози Т3 вказує на те, що домінантні самці витрачають більше енергії, ніж отримують із їжею. Це “згоряння” під впливом напруги негативно впливає на їхню фізичну форму і прискорює старіння.

Попередні дослідження підтверджують, що альфа-самці, попри статус, мають меншу тривалість життя. Їхнє лідерство є постійною боротьбою, що вимагає великих ресурсів і не дає можливості для повноцінного відновлення. Цікаво, що агресія не є головною складовою їхнього стресу, оскільки домінантність часто утверджується без фізичних конфліктів — погляд чи демонстрація зубів є достатніми для контролю суперників.

Ці результати демонструють, що соціальна ієрархія у світі тварин має свою ціну, і репродуктивний успіх, який досягається через лідерство, потребує надзвичайних зусиль та жертв.