Вибухаючі зірки в околицях Сонячної системи могли спричинити щонайменше два масові вимирання в історії Землі.

Аналіз частоти вибухів наднових у Чумацькому Шляху, проведений астрофізиком Алексісом Кінтаною з Університету Аліканте в Іспанії, показав часовий збіг із масовими вимираннями в пізньому ордовику та пізньому девоні – катастрофічними подіями, які знищили величезну кількість живих організмів.

Умови, що спричинили ці вимирання, які входять до «Великої п’ятірки» масових вимирань, досі залишаються недостатньо вивченими.

«Вибухи наднових є одними з найпотужніших подій у Всесвіті. Якщо масивна зірка вибухне поблизу Землі, це може мати катастрофічні наслідки для життя на планеті. Наше дослідження свідчить, що це могло вже статися», – пояснює астрофізик Нік Райт з Університету Кіл у Великій Британії.

«Ми підрахували частоту вибухів наднових поблизу Землі й виявили, що вона відповідає частоті масових вимирань, які могли бути спричинені зовнішніми факторами, такими як наднові».

Наднові є природною частиною життєвого циклу масивних зірок, що перевищують Сонце за масою більш ніж у вісім разів. Такі зірки живуть відносно короткий час – мільйони років, тоді як Сонце існує мільярди років.

Коли у них закінчується ядерне паливо, вони стають нестабільними та зрештою вибухають, викидаючи в космос величезну кількість енергії та важких елементів.

Якщо така подія трапляється досить близько до Землі, вона може серйозно зашкодити планеті, випромінюючи потоки радіації, здатні зруйнувати озоновий шар. Це призведе до збільшення рівня ультрафіолетового випромінювання, що матиме згубний вплив на екосистеми.

Ордовицьке та девонське вимирання сталися приблизно 445 і 372 мільйони років тому, відповідно. Обидва супроводжувалися значним виснаженням озонового шару, що викликало підозри про можливий зв’язок із вибухами наднових.

Алексіс Кінтана та його колеги знайшли ймовірний зв’язок між цими подіями, провівши перепис масивних зірок типу OB у радіусі одного кілопарсека (приблизно 3260 світлових років) від Сонця.

Оскільки такі зірки живуть недовго, їхній перепис дозволяє астрономам оцінити частоту народження та загибелі.

Загалом команда нарахувала 24 706 зірок типу OB та підрахувала частоту вибухів наднових у Чумацькому Шляху – від 15 до 30 на мільйон років.

Але для того, щоб наднова серйозно вплинула на Землю, вона повинна бути досить близько – у межах 20 парсеків (близько 65 світлових років). Виходячи з цього, вчені визначили, що частота вибухів наднових у цій зоні становить 2,5 на мільярд років – достатньо для пояснення двох згаданих вимирань.

На щастя, зараз поблизу Сонячної системи немає зірок, які можуть вибухнути найближчим часом. Червоні гіганти Антарес і Бетельгейзе наближаються до фінальної стадії свого існування, але цей процес може зайняти десятки тисяч або навіть мільйони років. Крім того, обидві зірки розташовані надто далеко, щоб завдати шкоди Землі.

Проте на нашій планеті є чимало інших загроз для життя – від астероїдних зіткнень до масштабних вивержень вулканів. І хоча ми не можемо запобігти жодному з цих катаклізмів, це лише додає нових приводів для екзистенційних тривог.