Інженери НАСА вимикають останні наукові прилади на легендарних космічних апаратах “Вояджер”, щоб продовжити їхню роботу в міжзоряному просторі. Вжиті заходи з енергозбереження дозволять найвіддаленішим об’єктам, створеним людиною, працювати до 2030-х років, хоча й з обмеженими можливостями.

Кожен день міжзоряної подорожі “Вояджерів” є безцінним для науки. “Кожну хвилину кожного дня “Вояджери” досліджують регіон, де раніше не бував жоден космічний апарат”, — пояснює Лінда Спілкер, науковий співробітник проекту. “Це також означає, що кожен день може стати для нас останнім”.

Боротьба за енергію в міжзоряному просторі

25 лютого НАСА вимкнуло підсистему космічних променів “Вояджера-1”. 24 березня відключать прилад для дослідження низькоенергетичних заряджених частинок на “Вояджері-2”. Без цих заходів зондам залишалося б лише кілька місяців роботи. Тепер вони зможуть функціонувати приблизно ще рік.

Апарати живляться теплом від розпаду плутонію, яке перетворюється на електрику. Щороку вони втрачають близько 4 ват потужності. Команда місії вже вимкнула всі системи, що вважаються непотрібними для продовження роботи.

Кожен “Вояджер” стартував з 10 науковими приладами в 1977 році. Зараз на кожному залишилося лише по три. Деякі прилади вимкнули після завершення дослідження планет Сонячної системи.

Історичний спадок міжзоряних мандрівників

“Вояджер-1” досягнув міжзоряного простору у 2012 році, а “Вояджер-2” — у 2018 році. Обидва апарати подолали межу геліосфери — захисної бульбашки навколо Сонячної системи. Вони продовжують збирати унікальні дані про простір поза нашою зоряною системою.

Підсистема космічних променів “Вояджера-1”, нещодавно вимкнена, складалася з трьох телескопів. Вони вивчали космічні промені, вимірюючи їхню енергію та потік. Ці дані допомогли визначити момент, коли “Вояджер-1” покинув геліосферу.

На “Вояджері-1” досі працюють магнітометр і підсистема плазмових хвиль. Прилад для вимірювання низькоенергетичних заряджених частинок буде вимкнено наступного року. “Вояджер-2” продовжує збирати дані за допомогою приладів магнітного поля і плазмових хвиль.

Неймовірна подорож крізь Сонячну систему

“Вояджер-1” стартував 5 вересня 1977 року. Він здійснив близькі зустрічі з Юпітером і Сатурном. Апарат відкрив два супутники Юпітера, Тебе і Метіс, та п’ять нових супутників і G-кільце навколо Сатурна.

“Вояджер-2” був запущений 20 серпня 1977 року. Він дослідив не лише Юпітер і Сатурн, але й Уран та Нептун. Зараз “Вояджер-1” знаходиться на відстані понад 25 мільярдів кілометрів від Землі. “Вояджер-2” віддалився на 21 мільярд кілометрів.

Завдяки плану енергозбереження космічні апарати зможуть продовжити роботу до 2030-х років з одним приладом на кожному. Це дозволить людству ще довгий час отримувати унікальні дані з міжзоряного простору, де ніколи раніше не бували створені людиною об’єкти.