Нові дослідження швейцарських учених поставили під сумнів усталене уявлення про внутрішню будову Урану та Нептуна. Хоча ці планети традиційно називають «крижаними гігантами», команда з Університету Цюриха (UZH) та Національного центру компетенцій у дослідженні планет (NCCR PlanetS) вважає, що їхні надра можуть бути значно більш кам’янистими, ніж передбачалося раніше.

Дослідження, опубліковане в журналі Astronomy & Astrophysics, пропонує переглянути класифікацію планет Сонячної системи. За словами співавторів — аспіранта Луки Морфа та професорки Равіт Хеллед, — моделі, що ґрунтуються на попередніх припущеннях про «крижану» природу Урану та Нептуна, є надто спрощеними. Їхній новий підхід поєднав фізичні розрахунки з емпіричними даними, дозволивши створити моделі, які відповідають спостереженням, але не обмежуються водяним чи метановим складом.

Вчені виявили, що внутрішня структура цих планет може містити значну частку скельних порід, а не лише «льодів» — тобто води, метану та аміаку в твердому стані. Такий висновок узгоджується з даними місій Hubble і New Horizons, які показали, що карликова планета Плутон складається приблизно на 70% із каменю та металів і лише на 30% із води.

Модель також пояснює деякі загадкові властивості магнітних полів Урану й Нептуна, зокрема їхню багатополюсну структуру. За словами Хеллед, у надрах планет можуть існувати шари так званої «іонної води», які генерують магнітні динамо на різних глибинах. Дослідники припускають, що у випадку Урану це поле формується глибше, ніж у Нептуна.

Учені наголошують, що отримані результати мають певні невизначеності через обмеженість наявних даних. Єдина місія, яка відвідувала ці планети — Voyager 2 — відбулася ще в 1980-х роках. Саме тому команда закликає до нових експедицій до Урану й Нептуна, щоб точно визначити їхню природу. «Залежно від моделі, ці планети можуть бути як крижаними, так і кам’янистими гігантами. Лише майбутні місії дадуть змогу з’ясувати істину», — підсумувала професорка Хеллед.