Коли йдеться про втрачені бібліотеки, першою зазвичай згадують Александрійську та її непросту долю. Однак в історії зниклих скарбниць знань було значно більше. За останні дві тисячі років людство зібрало безліч бібліотек, але навіть володіння унікальними книжковими колекціями не вберегло їх від руйнівної дії часу, а великі фонди виявилися безповоротно втраченими.

1. Бібліотека Аристотеля

Коли у 335 році до н.е. Аристотель оселився в Афінах, саме там він не лише заснував свою знамениту школу при Лікеї, а й почав збирати велику за мірками того часу колекцію книг. Фактично бібліотеку Аристотеля вважають першою відомою приватною бібліотекою на території Європи. Ба більше, існує версія, що саме досвід античного мислителя став джерелом натхнення для створення легендарної Александрійської бібліотеки.

Втім, її подальша доля залишається туманною: достеменно відомо лише те, що після смерті Аристотеля бібліотека перейшла під опіку одного з його колишніх учнів — Теофраста. А після смерті останнього вона фактично була занедбана. Куди зникли фонди — невідомо, хоча деякі дослідники вважають, що частина колекції Аристотеля осіла в пізніших приватних бібліотеках.

2. Бібліотека Пергама

Мало хто знає, що в Александрійської бібліотеки був своєрідний конкурент за престижністю — Пергамська бібліотека, розташована в однойменному місті. Про обсяги її колекції та подальшу долю збереглися лише припущення та легенди. Найвідоміша з них міститься в праці Плутарха «Паралельні життєписи»: нібито Марк Антоній вилучив 200 тисяч томів із фондів Пергамської бібліотеки, щоб подарувати їх Клеопатрі.

Оскільки це була основна частина зібрання, бібліотека фактично припинила існування.
Згідно з іншою версією, книги забрали для поповнення фондів Александрійської бібліотеки, які були втрачені незадовго до цього.

3. Імператорська бібліотека Константинополя

Останньою перлиною книжкової спадщини античної епохи стала Імператорська бібліотека Константинополя, започаткована візантійським імператором Константином I. Цікаво, що він не просто наказав зібрати праці, а й створювати їхні нові редакції: літературні та релігійні тексти переписували на пергамент, який був значно міцнішим за папірус.

Після цього справу поповнення бібліотеки продовжив син Константина, і фонд зріс до 100 тисяч томів. Ймовірно, імператорська колекція Константинополя проіснувала найдовше, однак достеменно невідомо, як і коли саме вона була втрачена. Одні вважають, що бібліотека загинула під час Четвертого хрестового походу 1204 року, інші — що під час завоювання Константинополя Османською імперією у 1453 році. Також існує версія, що книги зникали поступово після кількох масштабних пожеж.

4. Бібліотека Петрарки

Не всім відомо, що поет Франческо Петрарка не лише створював літературні твори, а й зібрав власну бібліотеку. Вважається, що для XIV століття його колекція була однією з найбільших серед відомих у світі.

Крім того, поет навіть склав план майбутньої долі свого зібрання: за інформацією редакції, Петрарка хотів, щоб бібліотека в повному обсязі була передана місту Венеції й стала доступною для широкої публіки. Однак влада з невідомих причин так і не реалізувала цей суспільно важливий проєкт. Більша частина колекції, ймовірно, розійшлася по різних місцях, а багато книг у Венеції просто загинули.

5. Бібліотека Карла V

Створена наприкінці XIV століття Карлом V Французьким бібліотека на перший погляд не здається надто значущою — усього 917 рукописів. Проте саме з цієї колекції почався стрімкий розвиток бібліотечної системи у Франції, а також вона надихнула на активне збирання франкомовних праць.

Після смерті Карла його бібліотеку перемістили, а згодом розпорошили. Доля більшості рукописів так і залишилася невідомою, а єдиний слід деяких книг веде до фондів сучасної Британської бібліотеки, де вони зберігаються й сьогодні.

6. Кодекси майя

Багато хто знає про писемність цивілізації майя переважно з кам’яних пам’яток або настінних зображень. Насправді ж у них були власні книги складного типу, які називали кодексами. Проте про них відомо так мало, бо до нашого часу вони дійшли лише у вигляді окремих фрагментів і сторінок.

Історики дійшли висновку, що більшість рукописів майя стали жертвами конкістадорів XVI століття: християнські місіонери нерідко влаштовували спалення цих кодексів як єретичних, намагаючись змусити мезоамериканські народи перейти на латиницю та прийняти європейську культуру.

7. Бібліотека Ханьлінь Юань

Академія Ханьлінь свого часу була одним із головних освітніх закладів Пекіна й усього Китаю. Відповідно, і бібліотека там була значною: за інформацією редакції, лише з китайської історії в ній зберігалося 11 тисяч томів із детальними відомостями про минуле країни.

Однак у 1900 році, під час Боксерського повстання, в бібліотеці спалахнула пожежа, яка знищила значну частину колекції. Деякі книги зникли внаслідок пограбувань, окремі примірники згодом вдалося повернути, але більшість зібрання була втрачена назавжди.

8. Бібліотека Ярослава Мудрого

Однією з найзагадковіших втрачених бібліотек Європи вважають бібліотеку київського князя Ярослава Мудрого. За літописними джерелами, вона була заснована в XI столітті при Софійському соборі в Києві й стала першою великою книжковою збіркою на території Київської Русі. Ярослав Мудрий активно сприяв перекладу грецьких і болгарських текстів, збиранню богословських, філософських та історичних праць, а також розвитку книжної справи загалом.

За різними оцінками, бібліотека могла налічувати від кількох сотень до кількох тисяч рукописів — надзвичайно значний обсяг для середньовічної Європи. Проте подальша доля цього зібрання залишається невідомою. Існують версії, що бібліотека була знищена під час численних пожеж і нападів на Київ, зокрема в період монгольської навали XIII століття. Інші дослідники припускають, що частину книг могли приховати в підземеллях Софії Київської або поступово розподілити між монастирями.

Попри багатовікові пошуки, бібліотеку Ярослава Мудрого так і не було знайдено, що зробило її однією з найбільших історичних загадок української та європейської культурної спадщини.