Клімат змінюється – це можна бачити за середніми температурами, що ростуть з десятиліття в десятиліття. Але є ще один дуже надійний спосіб виміряти зміни: відстежувати, скільки тепла надходить на Землю від Сонця і скільки повертається у космос. Це так званий «енергетичний баланс» планети.

І він зараз суттєво порушений. Нові дослідження показують, що за останні 20 років цей дисбаланс більше ніж подвоївся. І найгірше – це значно перевищує прогнози багатьох кліматичних моделей.

У середині 2000-х років середній енергетичний дисбаланс складав приблизно 0,6 Вт на квадратний метр. Зараз – близько 1,3 Вт/м². Це означає, що Земля накопичує тепло біля своєї поверхні вдвічі швидше. NASA вже багато років вимірює цей баланс із супутників, а також через спеціальні прилади в океанах. Обидва методи підтверджують швидке зростання дисбалансу.

Чому накопичується тепло

Земна енергетична система схожа на банківський рахунок: «гроші» (енергія) надходять і витрачаються. Сонце нагріває Землю, а частина цього тепла відбивається назад у космос хмарами, льодом чи снігом, або випромінюється як інфрачервоне тепло.

Але діяльність людини сильно змінила цю рівновагу. Спалювання вугілля, нафти та газу додало в атмосферу понад два трильйони тонн вуглекислого газу та інших парникових газів. Вони утримують тепло, заважаючи йому залишати планету.

Близько 90% цього додаткового тепла потрапляє в океани через їхню величезну теплоємність. Решта нагріває землю, повітря і тане лід. З часів доіндустріальної епохи середня температура на планеті зросла на 1,3–1,5 °C.

Чому дисбаланс зростає так швидко

Вчені не мають ще повного пояснення. Але одна з головних підозр – зміни в хмарах. Білі щільні хмари добре відбивають сонячне світло, охолоджуючи планету. Проте площа таких відбивних хмар зменшується, а менш відбивні типи хмар стають більш поширеними.

Причини зміни хмарності не до кінця зрозумілі. Один із факторів – скорочення сірки в морському паливі після 2020 року: раніше її викиди «освітлювали» хмари. Але дослідження показують, що дисбаланс почав зростати ще до цих змін. Також впливають природні коливання клімату, як-от Тихоокеанське десятирічне коливання. Але є й тривожна гіпотеза: зміни в хмарах можуть бути результатом самого глобального потепління – тобто механізмом позитивного зворотного зв’язку.

Що це означає для майбутнього

Ці результати свідчать, що останні рекордно спекотні роки – не виняток, а передвісник прискорення потепління. Це означає підвищений ризик екстремальних спеки, посух, сильних дощів на суші та морських теплових хвиль.

Деякі кліматичні моделі, які найкраще узгоджуються з цими вимірюваннями, – це моделі з високою «чутливістю клімату». Вони прогнозують ще сильніше потепління у наступні десятиліття, якщо викиди не зменшаться швидко.

Хоча ще рано стверджувати напевно, що ми вже точно на цьому найгіршому сценарії, дослідження показують важливість уважного моніторингу. Супутники є нашим раннім попереджувальним інструментом, який дозволяє побачити зміни енергетичного балансу приблизно на десятиліття раніше, ніж інші способи вимірювань.

Але скорочення фінансування супутникових програм, зокрема у США, може загрожувати нашій здатності вчасно відстежувати такі зміни. Рішення відоме давно: зупинити масове спалювання викопного палива та зменшити інші джерела викидів. Але для цього потрібні політична воля й глобальна співпраця.