Те, що раніше здавалось лише лабораторною аномалією, тепер підтверджено в дикій природі: деякі види нематод здатні утворювати справжні “живі вежі” зі своїх тіл, щоб урятуватися від голоду або перенаселення.

Команда дослідників з Інституту поведінки тварин Макса Планка (Німеччина) зафіксувала це дивовижне явище, розмістивши цифровий мікроскоп над гниючими фруктами — яблуками та грушами, зібраними поблизу Університету міста Констанц. Вони спостерігали, як крихітні нематоди харчуються до певного моменту, а потім — у пошуках кращих умов — починають видиратися одне на одного, утворюючи тремтливу живу конструкцію.

«Я була в захваті, коли вперше побачила ці природні башти», — ділиться враженнями повідінкова біологиня Серена Дінг. — «Ми довго уявляли їх собі, бачили подібне лише в лабораторії. І ось, вони були просто перед нами — у природному середовищі».

Ці живі структури виникають під час особливого етапу розвитку хробаків — так званої дауер-фази. Це “режим виживання”, який активується у відповідь на несприятливі умови. В такому стані молоді нематоди стають стійкішими до голоду, токсинів і змін довкілля. Саме в цій фазі вони формують башти — не просто купу тіл, а скоординовану структуру, яка хитається в такт і може навіть зачепитися за прохідну мушку, щоби полетіти до нового джерела їжі.

«Башта з нематод — це не просто купка хробаків», — пояснює головна авторка дослідження Даніела Перес. — «Це суперорганізм у русі, з чітко розподіленими функціями».

Цей феномен нагадує інші приклади колективної поведінки у тваринному світі: мурахи, що створюють мости, або кліщі, які жертвують собою задля виживання рідні. Але поява такого складного «архітектурного» утворення в одноклітинних організмах ставить під сумнів межу між соціальними комахами та, здавалося б, примітивними істотами, як-от нематоди.

Вчені сподіваються, що завдяки генетичному аналізу та подальшим дослідженням удасться розкрити, як саме хробаки координуються, хто виконує яку роль у “вежі” — і чи є різниця між тими, хто на дні, та “елітою” на вершині, яка має шанс на порятунок.

«Наше дослідження відкриває нову модель для вивчення того, як і навіщо тварини переміщуються разом», — підсумовує Дінг.