Астрономи виявили, що зоретруси – потужні вібрації всередині зірок – можуть розповісти набагато більше про їхню еволюцію, ніж вважалося раніше. Нове дослідження показало, що гігантські зірки у скупченні M67 мають унікальну частотну «підписку», яка змінюється на певному етапі їхнього життя.

Завдяки спостереженням місії Kepler K2 вчені змогли простежити еволюцію зірок, виявивши, що вібрації затримуються на одній частоті, коли зовнішній шар зірки досягає певної межі. Це відкриття ставить під сумнів попередні уявлення про поведінку гігантських зірок.

Зоретруси працюють подібно до землетрусів – вони створюють хвилі, які поширюються всередині зірки та змінюють її яскравість. Досліджуючи ці частоти, астрономи можуть «чути» унікальну мелодію кожної зірки, що допомагає дізнатися про її внутрішню структуру.

Найбільш несподіваним відкриттям стало те, що частота малих розходжень – показник, який раніше вважали незначним, – змінюється залежно від процесів у термоядерній оболонці зірки. На певному етапі ці зміни раптово припиняються, ніби зірка «застряє» на одній ноті.

Ця зупинка відбувається, коли зовнішній шар зірки розширюється до 80% її маси, досягаючи особливо чутливої області в її надрах. Це відкриття може допомогти точніше визначати вік зірок і розуміти їхній життєвий цикл.

Оскільки зірки є «фосильними записами» історії Чумацького Шляху, їхній аналіз дозволяє краще відтворити минуле нашої галактики. Нові методи зоряної сейсмології відкривають перед астрономами можливість по-новому переглянути накопичені дані та точніше зрозуміти процеси, що формують космос.