16 
Астрономи за допомогою космічного телескопа James Webb уперше зафіксували ультрафіолетове випромінювання поблизу молодих протозірок у молекулярній хмарі Офіуха, що розташована за 450 світлових років від Землі. Це відкриття ставить під сумнів усталені моделі формування зірок, адже вважалося, що на ранніх етапах вони не здатні генерувати ультрафіолет.
Спостереження інструментом MIRI показали чіткі сліди впливу ультрафіолету на молекули водню в потоках газу навколо п’яти протозірок. «Молоді зірки фізично не можуть випромінювати ультрафіолет — вони ще не досягли потрібної температури. І все ж ми бачимо, що це випромінювання присутнє», — зазначила Агата Карська з Університету Торуня та Інституту радіоастрономії імені Макса Планка.
Спершу дослідники припустили, що джерелом випромінювання можуть бути гарячі зорі типу B, розташовані в тій самій області. Однак моделювання з урахуванням відстаней і властивостей міжзоряного пилу не підтвердило цю гіпотезу. Усі п’ять протозірок продемонстрували однакові спектральні сигнатури, що свідчить про локальне походження ультрафіолету. Ймовірно, він виникає під час зіткнень і ударних хвиль, коли матеріал падає на зірку або коли джети стискають навколишній газ.
Інфрачервоні зображення, отримані за допомогою приладів Національної обсерваторії Кітт-Пік (ліворуч) та космічного телескопа Спітцера НАСА, зафіксували спалах HOPS 383, молодої протозірки в зорі Оріона. Протозірка в Гербіг-Харо 46/47.
Отримані дані вказують на необхідність перегляду сучасних моделей народження зірок. Ультрафіолет може відігравати ключову роль у хімічних реакціях у протозоряних областях, впливаючи на склад молекул і формування майбутніх планетних систем.
Інфрачервоні зображення, отримані за допомогою приладів Національної обсерваторії Кітт-Пік (ліворуч) та космічного телескопа Спітцера НАСА, зафіксували спалах HOPS 383, молодої протозірки в зорі Оріона. Протозірка в Гербіг-Харо 46/47.
Телескоп James Webb продовжує змінювати уявлення про фізику зоряного народження. Нові результати демонструють, що навіть наймолодші зорі можуть мати механізми, які раніше не враховувалися в теорії, відкриваючи нові напрями для досліджень в астрофізиці.
Астрономи за допомогою космічного телескопа James Webb уперше зафіксували ультрафіолетове випромінювання поблизу молодих протозірок у молекулярній хмарі Офіуха, що розташована за 450 світлових років від Землі. Це відкриття ставить під сумнів усталені моделі формування зірок, адже вважалося, що на ранніх етапах вони не здатні генерувати ультрафіолет.
Спостереження інструментом MIRI показали чіткі сліди впливу ультрафіолету на молекули водню в потоках газу навколо п’яти протозірок. «Молоді зірки фізично не можуть випромінювати ультрафіолет — вони ще не досягли потрібної температури. І все ж ми бачимо, що це випромінювання присутнє», — зазначила Агата Карська з Університету Торуня та Інституту радіоастрономії імені Макса Планка.
Спершу дослідники припустили, що джерелом випромінювання можуть бути гарячі зорі типу B, розташовані в тій самій області. Однак моделювання з урахуванням відстаней і властивостей міжзоряного пилу не підтвердило цю гіпотезу. Усі п’ять протозірок продемонстрували однакові спектральні сигнатури, що свідчить про локальне походження ультрафіолету. Ймовірно, він виникає під час зіткнень і ударних хвиль, коли матеріал падає на зірку або коли джети стискають навколишній газ.
Інфрачервоні зображення, отримані за допомогою приладів Національної обсерваторії Кітт-Пік (ліворуч) та космічного телескопа Спітцера НАСА, зафіксували спалах HOPS 383, молодої протозірки в зорі Оріона. Протозірка в Гербіг-Харо 46/47.
Отримані дані вказують на необхідність перегляду сучасних моделей народження зірок. Ультрафіолет може відігравати ключову роль у хімічних реакціях у протозоряних областях, впливаючи на склад молекул і формування майбутніх планетних систем.
Інфрачервоні зображення, отримані за допомогою приладів Національної обсерваторії Кітт-Пік (ліворуч) та космічного телескопа Спітцера НАСА, зафіксували спалах HOPS 383, молодої протозірки в зорі Оріона. Протозірка в Гербіг-Харо 46/47.
Телескоп James Webb продовжує змінювати уявлення про фізику зоряного народження. Нові результати демонструють, що навіть наймолодші зорі можуть мати механізми, які раніше не враховувалися в теорії, відкриваючи нові напрями для досліджень в астрофізиці.
