44 
Сонце входить у фазу підвищеної активності раніше, ніж прогнозувалося — це стало несподіванкою для науковців NASA та залишило їх без пояснень. Дослідження, опубліковане в The Astrophysical Journal Letters, показало, що сонячний вітер — потік заряджених частинок — безперервно посилюється ще з 2008 року, підштовхуючи нинішній 25-й сонячний цикл до небаченої інтенсивності. Це суперечить попереднім прогнозам, які передбачали спокійний період.
Кількість сонячних плям, спалахів і корональних викидів маси різко зросла, навіть у порівнянні з очікуваннями досвідчених фахівців з Лабораторії реактивного руху NASA. «Ми чекали тихого циклу. Але Сонце, здається, має власний план», — зазначив фізик плазми Джеймі Ясінскі. За прогнозами NASA та NOAA 2019 року, цикл мав бути слабким, як і два попередніх, проте вже з перших років стало зрозуміло, що активність перевищує розрахунки.
Вчені пояснюють це явище не помилками моделей, а хибним масштабом спостережень. Замість 11-річних циклів головну роль може відігравати 22-річний магнітний цикл Гейла, що визначає зміну полярності магнітних полюсів Сонця. Таким чином, слабкий на вигляд 24-й цикл уже містив передумови для вибухової активності, оскільки супроводжувався посиленим сонячним вітром.
Зростання активності Сонця має практичні наслідки для Землі. Під ударом опиняються супутники, системи GPS, засоби зв’язку та електромережі. Потужні геомагнітні бурі здатні викликати струми у лініях електропередач, що може призвести до масових відключень електроенергії, як це сталося у Квебеку у 1989 році. Очікується, що максимум циклу настане близько 2025 року, і він може стати одним із найпотужніших за останні десятиліття.
Фахівці ESA, NASA та інших міжнародних агентств вже посилюють моніторинг та адаптують моделі прогнозування. Дослідники наголошують: хоча нинішній сплеск виглядає незвичним, він не є унікальним. У минулому Сонце не раз демонструвало несподівану поведінку — від мінімуму Маундера у XVII столітті до події Каррінгтона 1859 року, найпотужнішої зафіксованої сонячної бурі.
Сонце входить у фазу підвищеної активності раніше, ніж прогнозувалося — це стало несподіванкою для науковців NASA та залишило їх без пояснень. Дослідження, опубліковане в The Astrophysical Journal Letters, показало, що сонячний вітер — потік заряджених частинок — безперервно посилюється ще з 2008 року, підштовхуючи нинішній 25-й сонячний цикл до небаченої інтенсивності. Це суперечить попереднім прогнозам, які передбачали спокійний період.
Кількість сонячних плям, спалахів і корональних викидів маси різко зросла, навіть у порівнянні з очікуваннями досвідчених фахівців з Лабораторії реактивного руху NASA. «Ми чекали тихого циклу. Але Сонце, здається, має власний план», — зазначив фізик плазми Джеймі Ясінскі. За прогнозами NASA та NOAA 2019 року, цикл мав бути слабким, як і два попередніх, проте вже з перших років стало зрозуміло, що активність перевищує розрахунки.
Вчені пояснюють це явище не помилками моделей, а хибним масштабом спостережень. Замість 11-річних циклів головну роль може відігравати 22-річний магнітний цикл Гейла, що визначає зміну полярності магнітних полюсів Сонця. Таким чином, слабкий на вигляд 24-й цикл уже містив передумови для вибухової активності, оскільки супроводжувався посиленим сонячним вітром.
Зростання активності Сонця має практичні наслідки для Землі. Під ударом опиняються супутники, системи GPS, засоби зв’язку та електромережі. Потужні геомагнітні бурі здатні викликати струми у лініях електропередач, що може призвести до масових відключень електроенергії, як це сталося у Квебеку у 1989 році. Очікується, що максимум циклу настане близько 2025 року, і він може стати одним із найпотужніших за останні десятиліття.
Фахівці ESA, NASA та інших міжнародних агентств вже посилюють моніторинг та адаптують моделі прогнозування. Дослідники наголошують: хоча нинішній сплеск виглядає незвичним, він не є унікальним. У минулому Сонце не раз демонструвало несподівану поведінку — від мінімуму Маундера у XVII столітті до події Каррінгтона 1859 року, найпотужнішої зафіксованої сонячної бурі.
