Дослідники з Southwest Research Institute та Американського музею природної історії запропонували нову модель хмари Оорта, яка може змінити наукове уявлення про цей далекий регіон Сонячної системи. Замість традиційної уяви про розкидані крижані об’єкти, дослідження показує, що внутрішня частина хмари може мати форму спірального диска діаметром 15 000 астрономічних одиниць (AU), а також містити дві спіральні рукави, подібні до галактичних структур.

Вчені проаналізували вплив галактичних припливів — гравітаційного впливу масивних об’єктів Чумацького Шляху, що проходять неподалік. На відміну від планет, які міцно прив’язані до Сонця, об’єкти хмари Оорта більш чутливі до цих зовнішніх сил, а це може спричиняти зміну їхньої орбіти або навіть відправляти їх у напрямку внутрішньої Сонячної системи як довгоперіодичні комети.

Модель була створена за допомогою суперкомп’ютера NASA, який відтворив мільйони років еволюції хмари. Вчені виявили, що структура формується через ефект Козая-Лідова — явище, коли далекі масивні об’єкти можуть змінювати орбіти менших тіл, навіть перебуваючи на значній відстані.

Пряме спостереження цих структур є надзвичайно складним завданням. Науковці припускають, що для підтвердження моделі потрібно або відстежити велике число об’єктів у цій області, або розробити технології, які дозволять виділяти випромінювання від тіл хмари Оорта, відфільтровуючи завади від ближчих об’єктів.

Наразі жодна з цих методик не реалізована, але розуміння структури хмари Оорта може дати нові підказки про формування Сонячної системи, а також допомогти передбачати появу нових комет, що можуть впливати на Землю.