7 
Астрономи вперше отримали змогу зафіксувати невидиму корону надмасивної чорної діри у квазарі RX J1131, що розташований приблизно за 6 мільярдів світлових років від Землі. Використовуючи масив радіотелескопів ALMA у Чилі, дослідники виявили слабкі коливання сигналу, які дозволили визначити розміри та структуру гарячого газу навколо чорної діри.
Квазар RX J1131 випромінює енергію під час поглинання газу й пилу, створюючи надзвичайно гарячу зону — корону, що випромінює рентгенівське та міліметрове випромінювання. Раніше спостереження цієї області були майже неможливими, однак поєднання нових технологій і гравітаційного лінзування, коли масивна галактика між Землею та квазаром викривляє світло, дало змогу отримати детальні дані.
Світло від RX J1131 було розділене на чотири зображення, кожне з яких проходило різні шляхи крізь гравітаційне поле проміжної галактики. Додаткове мікролінзування окремими зорями всередині цієї галактики дозволило ще точніше дослідити дрібні структури квазара. Аналіз зміни яскравості показав, що корона має діаметр близько 50 астрономічних одиниць — приблизно як відстань від Сонця до зовнішньої межі Сонячної системи — і є значно компактнішою, ніж вважалося раніше.
Джерело: NASA/CXC/Університет Мічигану/Р.С.Рейс та ін.; Оптичне зображення: NASA/STScI
Керівник дослідження Матуш Рибак із Лейденського університету зазначив, що світло виходить не рівномірно з усієї області, а з окремих активних зон навколо чорної діри. Це дозволило уточнити розміри та форму корони й підтвердило її надзвичайну магнітність. Виявлений зв’язок між рентгенівським і радіовипромінюванням нагадує співвідношення Гюделя-Бенца, характерне для активних зір, що підтверджує ключову роль магнітних полів у регулюванні енергії поблизу чорних дір.
Отримані результати стали важливим кроком у розумінні того, як чорні діри ростуть і вивільняють енергію. Науковці очікують, що подальші спостереження за допомогою ALMA та майбутньої обсерваторії Віри Рубін допоможуть розкрити нові деталі про природу чорних дір та їхню взаємодію з оточенням у масштабах усього Всесвіту.
Астрономи вперше отримали змогу зафіксувати невидиму корону надмасивної чорної діри у квазарі RX J1131, що розташований приблизно за 6 мільярдів світлових років від Землі. Використовуючи масив радіотелескопів ALMA у Чилі, дослідники виявили слабкі коливання сигналу, які дозволили визначити розміри та структуру гарячого газу навколо чорної діри.
Квазар RX J1131 випромінює енергію під час поглинання газу й пилу, створюючи надзвичайно гарячу зону — корону, що випромінює рентгенівське та міліметрове випромінювання. Раніше спостереження цієї області були майже неможливими, однак поєднання нових технологій і гравітаційного лінзування, коли масивна галактика між Землею та квазаром викривляє світло, дало змогу отримати детальні дані.
Світло від RX J1131 було розділене на чотири зображення, кожне з яких проходило різні шляхи крізь гравітаційне поле проміжної галактики. Додаткове мікролінзування окремими зорями всередині цієї галактики дозволило ще точніше дослідити дрібні структури квазара. Аналіз зміни яскравості показав, що корона має діаметр близько 50 астрономічних одиниць — приблизно як відстань від Сонця до зовнішньої межі Сонячної системи — і є значно компактнішою, ніж вважалося раніше.
Джерело: NASA/CXC/Університет Мічигану/Р.С.Рейс та ін.; Оптичне зображення: NASA/STScI
Керівник дослідження Матуш Рибак із Лейденського університету зазначив, що світло виходить не рівномірно з усієї області, а з окремих активних зон навколо чорної діри. Це дозволило уточнити розміри та форму корони й підтвердило її надзвичайну магнітність. Виявлений зв’язок між рентгенівським і радіовипромінюванням нагадує співвідношення Гюделя-Бенца, характерне для активних зір, що підтверджує ключову роль магнітних полів у регулюванні енергії поблизу чорних дір.
Отримані результати стали важливим кроком у розумінні того, як чорні діри ростуть і вивільняють енергію. Науковці очікують, що подальші спостереження за допомогою ALMA та майбутньої обсерваторії Віри Рубін допоможуть розкрити нові деталі про природу чорних дір та їхню взаємодію з оточенням у масштабах усього Всесвіту.
