Науковці зафіксували космічний вибух, що триває 8000 років поспіль

19.11.2025   17:51    39

Голландський астродослідник Корнеліс ван Зейлен оприлюднив деталізований знімок Східної туманності Вуалі — залишку наднової, що вибухнула близько 8 000 років тому. Об’єкт розташований у сузір’ї Лебедя на відстані приблизно 2 100 світлових років від Землі та є частиною великої структури, відомої як Петля Лебедя (Cygnus Loop).

Зоря, яка спричинила вибух, мала масу приблизно у 20 разів більшу за Сонце. Після завершення свого життєвого циклу вона розкинула навколо себе шари газу та пилу, які нині формують складне мереживо з ниток плазми. Щоб зафіксувати це явище, ван Зейлен витратив 35 годин експозиції, зосередившись на слабкому світінні червоного та блакитного спектрів.

У коментарі для Space.com Зейлен зазначив, що зйомка потребувала значного терпіння — у Нідерландах, де часто дощить і мало ясних ночей, робота з астрооб’єктами є складним завданням. Зображення вдалося зібрати у зоні Bortle 5 — умовах середнього рівня світлового забруднення.

Для створення знімка ван Зейлен використав телескоп Askar 103APO і камеру ZWO ASI533MC Pro. Найскладнішим етапом обробки стало підсилення слабких філаментів водню на півночі кадру. Щоб чітко їх відобразити, знадобилося дев’ять ночей спостережень і кілька днів для остаточного опрацювання даних.

Світні нитки на зображенні — це залишки зорі, яка колись сяяла яскравіше за Сонце. Шоки від вибуху досі поширюються простором, формуючи структури з іонізованого кисню, сірки й водню. Фотографія стала не лише технічним досягненням, а й нагадуванням про циклічність космосу, де навіть загибель зір породжує нове світло.

Голландський астродослідник Корнеліс ван Зейлен оприлюднив деталізований знімок Східної туманності Вуалі — залишку наднової, що вибухнула близько 8 000 років тому. Об’єкт розташований у сузір’ї Лебедя на відстані приблизно 2 100 світлових років від Землі та є частиною великої структури, відомої як Петля Лебедя (Cygnus Loop).

Зоря, яка спричинила вибух, мала масу приблизно у 20 разів більшу за Сонце. Після завершення свого життєвого циклу вона розкинула навколо себе шари газу та пилу, які нині формують складне мереживо з ниток плазми. Щоб зафіксувати це явище, ван Зейлен витратив 35 годин експозиції, зосередившись на слабкому світінні червоного та блакитного спектрів.

У коментарі для Space.com Зейлен зазначив, що зйомка потребувала значного терпіння — у Нідерландах, де часто дощить і мало ясних ночей, робота з астрооб’єктами є складним завданням. Зображення вдалося зібрати у зоні Bortle 5 — умовах середнього рівня світлового забруднення.

Для створення знімка ван Зейлен використав телескоп Askar 103APO і камеру ZWO ASI533MC Pro. Найскладнішим етапом обробки стало підсилення слабких філаментів водню на півночі кадру. Щоб чітко їх відобразити, знадобилося дев’ять ночей спостережень і кілька днів для остаточного опрацювання даних.

Світні нитки на зображенні — це залишки зорі, яка колись сяяла яскравіше за Сонце. Шоки від вибуху досі поширюються простором, формуючи структури з іонізованого кисню, сірки й водню. Фотографія стала не лише технічним досягненням, а й нагадуванням про циклічність космосу, де навіть загибель зір породжує нове світло.


noworries.news