28 
Науковці вперше секвенували найдавнішу РНК в історії — з тканин мамонта, на ім’я Юка, який загинув близько 39 тисяч років тому. Унікальне відкриття стало можливим завдяки винятковому збереженню решток у вічній мерзлоті Сибіру — це й дозволило витягти фрагменти РНК із м’язів і шкіри тварини. На відміну від ДНК, яка зберігає загальну генетичну інформацію, РНК відображає активні гени в момент життя, тож дослідникам вдалося зафіксувати біологічні процеси, які відбувалися в організмі мамонта незадовго до його смерті.
Юку знайшли у 2010 році на північному сході Сибіру. З десяти досліджених екземплярів мамонтів лише його зразки виявилися достатньо добре збереженими для аналізу. Команда зі Стокгольмського університету та наукового центру SciLifeLab виявила в РНК гени, пов’язані з м’язовим скороченням і метаболічним стресом. Це узгоджується з гіпотезою, що тварина загинула, намагаючись утекти від хижаків і потрапивши в болотисту пастку.
Стародавня РНК з мамонтів, знайдених у вічній мерзлоті, розкриває генну активність, тканинно-специфічну експресію та підказки щодо ідентифікації статі. Джерело: Cell
Окрім білок-кодуючої РНК, дослідники виявили мікроРНК — короткі молекули, які регулюють активність генів. Вони містили унікальні мутації, характерні саме для мамонтів, що підтверджує справжність походження зразків. За словами молекулярного біолога Марка Фрідлендера, це перший випадок, коли вдалося зафіксувати реальні процеси регуляції генів у клітинах вимерлої тварини.
Дослідження опубліковане в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences. Його провідний автор, еволюційний генетик Лав Дален, зазначив, що результати доводять: РНК може зберігатися значно довше, ніж вважалося раніше. Це відкриває нові можливості для вивчення вимерлих видів і навіть давніх вірусів, які могли залишитися у льодовикових рештках.
Науковці вважають, що методика, застосована для аналізу РНК Юки, може стати ключовим інструментом у дослідженні еволюції життя на Землі та пошуку біологічних слідів у викопних зразках. Відкриття розширює межі того, що сучасна наука здатна відновити з глибокого минулого.
Науковці вперше секвенували найдавнішу РНК в історії — з тканин мамонта, на ім’я Юка, який загинув близько 39 тисяч років тому. Унікальне відкриття стало можливим завдяки винятковому збереженню решток у вічній мерзлоті Сибіру — це й дозволило витягти фрагменти РНК із м’язів і шкіри тварини. На відміну від ДНК, яка зберігає загальну генетичну інформацію, РНК відображає активні гени в момент життя, тож дослідникам вдалося зафіксувати біологічні процеси, які відбувалися в організмі мамонта незадовго до його смерті.
Юку знайшли у 2010 році на північному сході Сибіру. З десяти досліджених екземплярів мамонтів лише його зразки виявилися достатньо добре збереженими для аналізу. Команда зі Стокгольмського університету та наукового центру SciLifeLab виявила в РНК гени, пов’язані з м’язовим скороченням і метаболічним стресом. Це узгоджується з гіпотезою, що тварина загинула, намагаючись утекти від хижаків і потрапивши в болотисту пастку.
Стародавня РНК з мамонтів, знайдених у вічній мерзлоті, розкриває генну активність, тканинно-специфічну експресію та підказки щодо ідентифікації статі. Джерело: Cell
Окрім білок-кодуючої РНК, дослідники виявили мікроРНК — короткі молекули, які регулюють активність генів. Вони містили унікальні мутації, характерні саме для мамонтів, що підтверджує справжність походження зразків. За словами молекулярного біолога Марка Фрідлендера, це перший випадок, коли вдалося зафіксувати реальні процеси регуляції генів у клітинах вимерлої тварини.
Дослідження опубліковане в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences. Його провідний автор, еволюційний генетик Лав Дален, зазначив, що результати доводять: РНК може зберігатися значно довше, ніж вважалося раніше. Це відкриває нові можливості для вивчення вимерлих видів і навіть давніх вірусів, які могли залишитися у льодовикових рештках.
Науковці вважають, що методика, застосована для аналізу РНК Юки, може стати ключовим інструментом у дослідженні еволюції життя на Землі та пошуку біологічних слідів у викопних зразках. Відкриття розширює межі того, що сучасна наука здатна відновити з глибокого минулого.
