Вчені зафіксували значні зміни в поведінці атмосферних річок — потужних потоків водяної пари, які переносять вологу з тропіків до середніх широт. Згідно з дослідженням, опублікованим у Science Advances, за останні десятиліття ці системи змістилися на 6−10° ближче до полюсів в обох півкулях. Такий зсув може суттєво змінити розподіл опадів і доступність прісної води.

Атмосферні річки забезпечують до 90% перенесення водяної пари та до половини річних опадів у регіонах на кшталт Каліфорнії. Проте нині північні широти — Аляска, Скандинавія — отримують більше дощів і теплих вологих вторгнень, що пришвидшує танення льодовиків. Водночас субтропіки, зокрема Південна Каліфорнія та Середземномор’я, стикаються з тривалими посухами, дефіцитом води та деградацією ґрунтів.

Спостережувані та модельовані історичні тенденції частоти АР, циркуляції та температури поверхні моря. Джерело: Science Advances

Причиною змін є не лише глобальне потепління, а й охолодження поверхні океану в східному тропічному Тихому океані — наслідок частіших явищ Ла-Нінья. Це змінює струменеві потоки та атмосферну циркуляцію, спрямовуючи вологу ближче до полюсів.

Наслідки вже відчутні: у зонах зростання атмосферних річок інфраструктура не витримує рекордних опадів. Наприклад, у Британській Колумбії у 2021 році зливи спричинили понад $ 9 млрд збитків. А посушливі регіони втрачають природні «вуглецеві поглиначі» — ліси та болота, які без вологи не можуть ефективно поглинати CO₂.

Автори дослідження — Чже Лі та Цінхуа Дін з Каліфорнійського університету в Санта-Барбарі — наголошують, що зміни спричинені як природними циклами, так і людським впливом. Їхнє моделювання показало: лише з урахуванням реального охолодження океану можна відтворити нинішнє зміщення атмосферних річок. Це свідчить про тісний зв’язок між океанічними процесами та атмосферною динамікою — і про потребу оновлення кліматичних моделей для точнішого прогнозування екстремальних погодних явищ.