Під льодовиком Пайн-Айленд у Західній Антарктиді вчені виявили масивне гранітне утворення завширшки близько 100 км і товщиною до 7 км. Геохімічний аналіз показав, що камені сформувалися приблизно 175 мільйонів років тому, у юрський період.

Команда з Британської антарктичної служби (British Antarctic Survey) поєднала результати польових досліджень із гравітаційним фільмуванням з повітря. За словами керівника проекту, геофізика Тома Джордана, це дозволило не лише з’ясувати походження валунів, а й отримати нові дані про рух льодовикового щита в минулому та його можливу поведінку в майбутньому.

Вчені пояснили: під час останнього льодовикового максимуму льодовик Пайн-Айленд був значно товщим. Він зрізав граніт із підстилаючої породи, переносив уламки на десятки кілометрів і залишив їх на поверхні, коли почав танути. Ці валуни стали маркерами колишньої товщини льоду. Тож отримані дані допомагають дослідникам точніше моделювати динаміку танення одного з найшвидше зникаючих льодовиків Антарктиди.

«Гранітна основа, як з’ясувалося, впливає на сучасний рух льоду. Її тверда структура може сповільнювати ковзання, тоді як талі води, що стікають по тріщинах, навпаки — прискорюють його. Розуміння геологічної будови дає змогу точніше прогнозувати зміни рівня світового океану», — пояснили вчені.

Геологиня Джоанна Джонсон, співавторка дослідження, наголосила, що навіть поодинокі валуни можуть бути ключем до розуміння глибинної структури континенту. Кожен уламок допомагає відтворити історію Антарктиди та оцінити її потенційний вплив на глобальні кліматичні процеси.