43 
Майже шістдесят років тому серіал Star Trek запалив у глядачів мрію про польоти галактикою на кораблях з варп-двигунами, здатними долати надсвітлові відстані. Ця ідея стала класикою наукової фантастики, проте довгий час фізики вважали варп абсолютно неможливим. Однак останні роки показали, що концепція не обов’язково суперечить законам природи, що викликало новий інтерес учених до теми та поставило практичні питання про колосальні обсяги енергії, необхідні для реалізації технології.
Варп-двигун створює навколо корабля пузир простору-часу, який переміщується, немов несучи корабель з собою. Хоча спеціальна теорія відносності забороняє розганяти об’єкти швидше світла, саме простір може викривлятися без обмежень світловим порогом. У 1994 році фізик Мігель Алькубьєре запропонував першу модель варп-пузиря, проте розрахунки показали астрономічну ціну: для створення пузиря в кілька метрів знадобилася б енергія, порівнянна з масою Сонця, плюс екзотична «негативна енергія», яка в природі не проявляється.
У 2021 році дослідники опублікували революційну роботу під назвою «Введення в фізичні варп-двигуни» в журналі Classical and Quantum Gravity. Вони розробили нову модель варп-пузиря з плоским простором-часом всередині та зовнішньою стінкою з власним гравітаційним полем. Ключове досягнення полягало в тому, що негативна енергія більше не потрібна, хоча енергетичний рахунок залишається величезним.
Навіть невеликий пузир у кілька метрів потребував би енергетичних запасів, порівнянних з масою кількох Юпітерів. Ще одне обмеження полягає в тому, що такий пузир може рухатися лише повільніше світла, що для фанатів Star Trek звучить як компроміс. Проте для фізиків це важливий крок: з’явилося коректне математичне підґрунтя для подальших розрахунків, а стаття вже отримала десятки цитувань від дослідницьких груп з різних країн.
До зоряних перельотів на варпі ще дуже далеко. Однак за останні роки варп пройшов шлях від красивої фантастики до предмета строгих розрахунків. Учені акуратно підводять теорію під реальність, шукають обхідні шляхи навколо енергетичної стіни, а дослідження гравітаційних хвіль від гіпотетичного «колапсу» варп-пузиря відкривають можливість шукати сліди чужих варп-стрибків у космосі, що поглиблює розуміння гравітації та геометрії простору.
Майже шістдесят років тому серіал Star Trek запалив у глядачів мрію про польоти галактикою на кораблях з варп-двигунами, здатними долати надсвітлові відстані. Ця ідея стала класикою наукової фантастики, проте довгий час фізики вважали варп абсолютно неможливим. Однак останні роки показали, що концепція не обов’язково суперечить законам природи, що викликало новий інтерес учених до теми та поставило практичні питання про колосальні обсяги енергії, необхідні для реалізації технології.
Варп-двигун створює навколо корабля пузир простору-часу, який переміщується, немов несучи корабель з собою. Хоча спеціальна теорія відносності забороняє розганяти об’єкти швидше світла, саме простір може викривлятися без обмежень світловим порогом. У 1994 році фізик Мігель Алькубьєре запропонував першу модель варп-пузиря, проте розрахунки показали астрономічну ціну: для створення пузиря в кілька метрів знадобилася б енергія, порівнянна з масою Сонця, плюс екзотична «негативна енергія», яка в природі не проявляється.
У 2021 році дослідники опублікували революційну роботу під назвою «Введення в фізичні варп-двигуни» в журналі Classical and Quantum Gravity. Вони розробили нову модель варп-пузиря з плоским простором-часом всередині та зовнішньою стінкою з власним гравітаційним полем. Ключове досягнення полягало в тому, що негативна енергія більше не потрібна, хоча енергетичний рахунок залишається величезним.
Навіть невеликий пузир у кілька метрів потребував би енергетичних запасів, порівнянних з масою кількох Юпітерів. Ще одне обмеження полягає в тому, що такий пузир може рухатися лише повільніше світла, що для фанатів Star Trek звучить як компроміс. Проте для фізиків це важливий крок: з’явилося коректне математичне підґрунтя для подальших розрахунків, а стаття вже отримала десятки цитувань від дослідницьких груп з різних країн.
До зоряних перельотів на варпі ще дуже далеко. Однак за останні роки варп пройшов шлях від красивої фантастики до предмета строгих розрахунків. Учені акуратно підводять теорію під реальність, шукають обхідні шляхи навколо енергетичної стіни, а дослідження гравітаційних хвіль від гіпотетичного «колапсу» варп-пузиря відкривають можливість шукати сліди чужих варп-стрибків у космосі, що поглиблює розуміння гравітації та геометрії простору.
