55 
Астрономи вперше виявили надзвичайно малий і щільний згусток невидимої матерії в галактиці на відстані понад 7,3 мільярда світлових років від Землі. Його маса становить близько мільйона сонць, що приблизно у сто разів менше, ніж у попередніх подібних об’єктів, виявлених на космологічних відстанях. Відкриття стало можливим завдяки гравітаційному лінзуванню — методу, який дозволяє вивчати масивні структури через їхній вплив на світло від далеких джерел.
Дослідження провела міжнародна команда під керівництвом Девона Павелла з Інституту астрофізики Макса Планка. Вчені аналізували систему JVAS B1938+666, де світло від галактики, розташованої на відстані 10,5 млрд світлових років, спотворюється гравітаційним полем ближчої галактики. У яскравій дузі, створеній лінзуванням, дослідники помітили деформацію, яку не можна було пояснити лише масою галактики — вона вказувала на присутність додаткової невидимої маси.
Для спостережень використовували мережу радіотелескопів, зокрема Green Bank Telescope, Very Long Baseline Array та Європейську мережу EVN. Ймовірність випадковості спостережуваного ефекту становить менше ніж один шанс із трильйона — рівень статистичної впевненості досягнув 26 сигма. Об’єкт не випромінює світло в жодному діапазоні, тому його природа залишається невизначеною: це може бути згусток темної матерії або надзвичайно тьмяна карликова галактика.
Діаграма, що ілюструє гравітаційне лінзування. (NASA, ESA & L. Calçada)
За словами Джона Маккіна з Гронінгенського університету, навіть найчутливіші інструменти не здатні зафіксувати світло від цього об’єкта. Девон Павелл зазначив, що відкриття узгоджується з моделлю холодної темної матерії, яка лежить в основі сучасного розуміння формування галактик. Команда очікувала знайти хоча б один такий об’єкт, але тепер головне питання — скільки їх ще існує у Всесвіті і чи відповідає їхня кількість теоретичним прогнозам.
Результати дослідження опубліковано у журналах Nature Astronomy та Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. Вони відкривають нові можливості для вивчення темної матерії та структури Всесвіту на великих масштабах, демонструючи потенціал сучасних методів гравітаційного аналізу.
Астрономи вперше виявили надзвичайно малий і щільний згусток невидимої матерії в галактиці на відстані понад 7,3 мільярда світлових років від Землі. Його маса становить близько мільйона сонць, що приблизно у сто разів менше, ніж у попередніх подібних об’єктів, виявлених на космологічних відстанях. Відкриття стало можливим завдяки гравітаційному лінзуванню — методу, який дозволяє вивчати масивні структури через їхній вплив на світло від далеких джерел.
Дослідження провела міжнародна команда під керівництвом Девона Павелла з Інституту астрофізики Макса Планка. Вчені аналізували систему JVAS B1938+666, де світло від галактики, розташованої на відстані 10,5 млрд світлових років, спотворюється гравітаційним полем ближчої галактики. У яскравій дузі, створеній лінзуванням, дослідники помітили деформацію, яку не можна було пояснити лише масою галактики — вона вказувала на присутність додаткової невидимої маси.
Для спостережень використовували мережу радіотелескопів, зокрема Green Bank Telescope, Very Long Baseline Array та Європейську мережу EVN. Ймовірність випадковості спостережуваного ефекту становить менше ніж один шанс із трильйона — рівень статистичної впевненості досягнув 26 сигма. Об’єкт не випромінює світло в жодному діапазоні, тому його природа залишається невизначеною: це може бути згусток темної матерії або надзвичайно тьмяна карликова галактика.
Діаграма, що ілюструє гравітаційне лінзування. (NASA, ESA & L. Calçada)
За словами Джона Маккіна з Гронінгенського університету, навіть найчутливіші інструменти не здатні зафіксувати світло від цього об’єкта. Девон Павелл зазначив, що відкриття узгоджується з моделлю холодної темної матерії, яка лежить в основі сучасного розуміння формування галактик. Команда очікувала знайти хоча б один такий об’єкт, але тепер головне питання — скільки їх ще існує у Всесвіті і чи відповідає їхня кількість теоретичним прогнозам.
Результати дослідження опубліковано у журналах Nature Astronomy та Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. Вони відкривають нові можливості для вивчення темної матерії та структури Всесвіту на великих масштабах, демонструючи потенціал сучасних методів гравітаційного аналізу.
