Новий підхід до пошуку життя на екзопланетах пропонує вченим аналізувати не окремі світи, а цілі планетні системи. Дослідження, опубліковане на сервері препринтів arXiv, доводить, що порівняння атмосфер кількох планет в одній системі може виявитися більш надійним методом пошуку життя, ніж вивчення окремих біосигнатур на одній планеті.

На прикладі Сонячної системи вчені пояснюють: якби інопланетні астрономи спостерігали транзит Землі по диску Сонця, вони побачили б ознаки водяної пари, кисню та метану — молекул, які можуть свідчити про наявність життя. Проте ті ж речовини можуть виникати й абіотичним шляхом. Лише на тлі атмосфер Марса та Венери, де домінує вуглекислий газ, атмосфера Землі вирізняється настільки, що створює вагоме припущення про біологічне походження цих сполук.

Цей принцип дослідники пропонують застосувати до екзопланетних систем, зокрема TRAPPIST-1 — зоряної системи з семи кам’яних планет, що мають розміри, подібні до Землі. Планети TRAPPIST-1, ймовірно, приливно заблоковані до своєї зірки, а це ускладнює пошук життя традиційними методами. У таких умовах атмосфера навіть життєздатної планети може не мати яскравих ознак біології.

Автори дослідження пропонують створити «абіотичний базис» — статистичну норму атмосфер планет у межах однієї системи. Вимірюючи наявність таких молекул, як кисень, метан, закис азоту та фосфін, астрономи можуть визначити, чи відрізняється одна з планет від інших. Якщо її склад значно аномальний, це може свідчити про можливу біологічну активність.

Такий підхід не дає остаточної відповіді про існування життя, але дозволяє звузити коло кандидатів для подальших спостережень. За словами авторів, зосередження на «аномаліях» у межах однієї системи збільшує шанси виявити дійсно унікальні планети.