Контроль над вогнем став справжнім проривом для стародавніх людей. Вогонь дозволяв їм готувати їжу, зігріватися вночі та виживати в суворих кліматичних умовах. Це вміння з’явилось принаймні мільйон років тому, і стало одним із ключових чинників еволюції людства.

Однією з найекстремальніших кліматичних фаз в історії Землі була остання фаза льодовикового періоду — Last Glacial Maximum (LGM), яка тривала приблизно з 26 500 до 19 000 років тому. Це був час крайнього холоду, коли виживання без вогню було б надзвичайно складним. Та попри це, археологічні свідчення використання вогню в цей період вкрай рідкісні.

Що виявили археологи в Україні?

Нещодавнє дослідження проливає світло на цю загадку. Команда міжнародних науковців проаналізувала залишки трьох вогнищ, знайдених на археологічному об’єкті Кормань 9 на березі річки Дністер в Україні. Ці вогнища безпосередньо пов’язані з перебуванням людей у цьому регіоні саме в період LGM.

За допомогою геоархеологічних методів, включно з мікростратиграфічним, мікроморфологічним та колориметричним аналізом, дослідники встановили, що ці вогнища були відкритими й переважно спалювали деревину — зокрема ялину.

Вогонь, який горів при 600 °C

Попри просту конструкцію, ці вогнища могли нагрівати ґрунт до 600 °C, а в деяких випадках — ще вище. Це свідчить про високий рівень піротехнічної майстерності, зокрема в умовах екстремального холоду та обмеженого доступу до деревини.

У вогнищах також були виявлені обвуглені кістки тварин, що могли бути використані як додаткове паливо, або ж згоріли випадково під час приготування їжі.

Чому знахідки з того періоду такі рідкісні?

На думку науковців, існує кілька можливих причин браку свідчень використання вогню під час останнього льодовикового максимуму:

• Кліматичні умови могли обмежити зростання дерев і, відповідно, доступність дров.
• Ерозійні процеси та чергування замерзання і відтавання могли знищити сліди давніх вогнищ.
• Наукове упередження або відсутність належної публікації подібних знахідок.

Варто також враховувати, що стародавні люди могли використовувати альтернативні технології обігріву або ж менше покладалися на вогонь під час кочівель.

Міграції та сезонне використання місця

Цікаво, що відмінності між трьома дослідженими вогнищами можуть вказувати на багаторазове використання цієї локації різними групами людей в різні пори року. Це підтверджує, що стародавні мисливці-збирачі мали розвинені навички планування сезонних переміщень і використовували одні й ті самі стоянки знову і знову.

«Люди досконало контролювали вогонь і знали, як його використовувати залежно від потреб», — каже археолог Філіп Нігст з Віденського університету.

Висновок

Знахідки з Кормань 9 — це не лише черговий крок у розумінні життя наших предків, але й потенційне пояснення того, чому свідчення вогнищ часів LGM такі рідкісні. Подальші дослідження можуть допомогти з’ясувати, чи справді більшість доказів було знищено, чи ми просто ще їх не знайшли.

Дослідження опубліковане в журналі Geoarchaeology.