
Дослідники з Університету штату Огайо розробили компактну батарею, яка перетворює ядерні відходи на електрику. Ця технологія може допомогти у безпечному використанні радіоактивних матеріалів, зокрема для забезпечення живлення датчиків у складних умовах. Прототип батареї має розмір близько 4 кубічних сантиметрів і працює шляхом сцинтиляційних кристалів, які випромінюють світло під дією радіації. Це світло потім уловлюється спеціальними сонячними елементами й перетворюється на електроенергію.
Під час тестування вчені використовували два різних радіоактивних ізотопи: цезій-137 і кобальт-60. При застосуванні цезію-137 батарея виробляла 288 нановатів, тоді як потужніший кобальт-60 дозволяв генерувати 1,5 мікроватта — достатньо для живлення невеликого датчика. Хоча такі показники значно нижчі за необхідні для побутового використання, розробники впевнені, що батарею можна масштабувати для роботи з потужнішими джерелами енергії.
За словами професора Реймонда Као, основна мета розробки — не заміна традиційних джерел енергії, а створення автономних рішень для використання у місцях зберігання ядерних відходів або у складних середовищах, таких як глибоководні зони та космос. Вони можуть забезпечити безперервне живлення датчиків і систем моніторингу без необхідності заміни батарей.
Концепція науковців ще потребує вдосконалення, але дослідники вважають її перспективною. Якщо технологію вдасться масштабувати, вона може знайти застосування у виробництві енергії та системах автономного контролю, що працюють у небезпечних або важкодоступних умовах.
Дослідники з Університету штату Огайо розробили компактну батарею, яка перетворює ядерні відходи на електрику. Ця технологія може допомогти у безпечному використанні радіоактивних матеріалів, зокрема для забезпечення живлення датчиків у складних умовах. Прототип батареї має розмір близько 4 кубічних сантиметрів і працює шляхом сцинтиляційних кристалів, які випромінюють світло під дією радіації. Це світло потім уловлюється спеціальними сонячними елементами й перетворюється на електроенергію.
Під час тестування вчені використовували два різних радіоактивних ізотопи: цезій-137 і кобальт-60. При застосуванні цезію-137 батарея виробляла 288 нановатів, тоді як потужніший кобальт-60 дозволяв генерувати 1,5 мікроватта — достатньо для живлення невеликого датчика. Хоча такі показники значно нижчі за необхідні для побутового використання, розробники впевнені, що батарею можна масштабувати для роботи з потужнішими джерелами енергії.
За словами професора Реймонда Као, основна мета розробки — не заміна традиційних джерел енергії, а створення автономних рішень для використання у місцях зберігання ядерних відходів або у складних середовищах, таких як глибоководні зони та космос. Вони можуть забезпечити безперервне живлення датчиків і систем моніторингу без необхідності заміни батарей.
Концепція науковців ще потребує вдосконалення, але дослідники вважають її перспективною. Якщо технологію вдасться масштабувати, вона може знайти застосування у виробництві енергії та системах автономного контролю, що працюють у небезпечних або важкодоступних умовах.